- гучномовець
- [гу/чномо/веиц']
-о/ўц'а, ор. -о/ўцеим, м. (на) -о/ўц'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
гучномовець
Смотреть что такое "гучномовець" в других словарях:
гучномовець — вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач … Український тлумачний словник
гучномовець — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
Самиздат — издание и распространение текстов, по тем или иным причинам (чаще всего цензурного, идеологического характера) не могущим быть опубликованными официально. Афористическое определение одного из главных советских диссидентов, Владимира Буковского… … Альтернативная культура. Энциклопедия
голосник — а/, ч. 1) заст. Голосова зв язка. 2) Звуковий отвір у верхній частині коробки народних (перев. струнних) інструментів; резонаторний отвір. 3) Пластинка, що коливається із звуковою частотою у струмені повітря, викликаного рухами міхів баяна,… … Український тлумачний словник
радіодинамік — а, ч. Електродинамічний гучномовець … Український тлумачний словник
репродуктор — а, ч. 1) Пристрій для перетворення електричних коливань у гучні звуки; гучномовець. 2) В обчислювальній техніці – пристрій для перезапису інформації з одночасним контролем результату … Український тлумачний словник
рупор — а, ч. 1) Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. || розм. Те саме, що гучномовець. 2) перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін … Український тлумачний словник
рупорний — а, е. Прикм. до рупор 1). || У вигляді рупора. Рупорний гучномовець … Український тлумачний словник
